Зрілість 10 січня 1898 року Анрі Матісс оженився на Амелі Парейр (фр. Amélie Noellie Parayre), яка згодом народила йому синів Жана-Жерара (1899—1976) і П'єра (1900—1989). Його незаконнонароджена донька, Маргарита також була взята у сім'ю. Дружина і донька були улюбленими моделями художника[14]. За порадою Каміля Піссарро у свій медовий місяць він відправився з дружиною у Лондон досліджувати картини Вільяма Тернера. Потім подружжя зробило подорож по Корсиці, під час якого побували також у Тулузі та Генуї. У лютому 1899 року вони повернулись до Парижа[15]. Із смертю Моро у 1898 році Матісс одразу покинув його навчальний клас. Ані академічно налаштований Вільям Бугро, ані схиблений на фантазійних образах і коштовностях Гюстав Моро не мали впливу на художню манеру Матісса. Від Бугро Матісс заразився лише безкінечним повторенням оголених жіночих фігур. Якось на допитливі опитування художник роздратовано відповів: я не малюю жінок, я малюю картини. Фраза слугує свідченням деякого відриву художньої манери майстра від реальності і реальних моделей і переходу до схематичного відтворення дійсності. Після чергового короткого навчання в Академії Жуліана, художник вступив на курси Ежена Карр'єра. Його першою пробою у скульптурі була копія роботи Антуана-Луї Барі, зроблена ним у 1899 році[16]. У 1900 році, паралельно з роботою над картинами, Анрі почав відвідувати вечірні курси Антуана Бурделя в Академії де ля Гран-Шом'єр. Вранці разом з Альбером Марке він малював у Люксембурзькому саду, а вечорами відвідував заняття зі скульптури. Зростання сім'ї, відсутність постійного доходу і втрата капелюшної крамнички, якою, разом з партнером, володіла його дружина, стали причиною того, що дітям довелося переїхати до батьків Анрі. [4]. Відчуваючи серйозні фінансові труднощі, він влаштувався на роботу художником-декоратором. Разом з Альбером Марке займався декоруванням об'єктів для Всесвітньої виставки в Гран-Пале, у Парижі у 1900 році. Робота була виснажливою, і Анрі захворів бронхітом. У 1901 році, після недовгого лікування в Швейцарії, де він продовжував багато працювати, деякий час Анрі провів разом із сім'єю у батьків у Боен-ан-Вермандуа.[7]. У ті дні художник був настільки засмучений, що навіть думав відмовитися від малярства. Мандри Матісса Серед подорожей Матісса — мандри в Німеччину, Іспанію, Алжир, Марокко, Російську імперію. В Мюнхені відбулася виставка ісламського мистецтва, яке цікавило Матісса, хоча й дещо поверхнево. Він брав від нього лише декоративну складову, яку використовував у своїх картинах (арабські килими, арабський одяг, кераміка тощо). Оригінальну ісламську архітектуру і витвори мистецтва він спостерігатиме в Алжирі і Марокко. В останньому він мандрував двічі у 1912 та 1913 роках. Згодом він з'явиться на Таїті і добереться до Америки. Виставляється дуже часто — у Берліні, Нью-Йорку, Ніцці (1914—1919), Санкт-Петербурзі, Парижі, Мадриді. Усе більше пише східних пейзажів і портретів — «Арабська кав'ярня», «Вид з вікна», «Портрет дружини художника».